Поиск по каталогу.
Контакты
Адрес :
г. Одесса,. 6-й км Овидиопольской дороги. ТВЦ "6-й Элемент".
Tел./факс :
(048)772-57-86
E-mail :
[email protected]




Український чай живе на Закарпатті

Як відновлюють унікальний чайну плантацію, висаджену 60 років тому, але згодом занедбану

Торік восени цю справу почали розкручувати місцеві активісти - адже унікальна чайна плантація, яку колись висадили на Закарпатті під керівництвом відомого вченого академіка Чхаїдзе, занепала без нагляду.

Ще два роки тому, згадують місцеві, кущі на збереженому ділянці плантації під лісом поблизу Мукачева досягали двох метрів. Зараз вони ледь дотягують до півметра, не дають якісного листа і насіння - одним словом, виживають. Проте плантацію розвивають як туристичну локацію - виявляється, є маса бажаючих відвідати це місце, послухати історію українського чаю, подивитися на те, що від нього залишилося і спробувати аналог з Грузії (адже відомо, що тут більше 60 років тому висадили саме грузинські сорти чаю).

Зараз просуває мукачівський чай в якості туристичної принади місцевий гід Максим Адаменко. Каже, об'єкт користується попитом у туристів. А ще примітно, що все більше людей бажають долучитися до відродження Мукачівської плантації.

А ще примітно, що все більше людей бажають долучитися до відродження Мукачівської плантації

Кореспондент Укрінформу знайшла активістів-селекціонерів, які взялися за відродження закарпатського чаю - без всякої, як у нас заведено, підтримки або хоча б уваги від держави. А тим часом в країнах, де пробують закладати плантації під "свій" чай - це справа ледве не державного значення.

ІСТОРІЯ У МУКАЧІВСЬКОГО ЧАЮ Є. А ОСЬ НАД ЯКІСТЮ ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ

Максим Малигін, чайний експерт з Києва, зацікавився мукачівської плантацією минулої осені. Власне, з його розвідкою українського чайного справи ми знайомили читачів на сайті Укрінформу . Тоді Максим акцентував увагу на унікальності мукачівських чаїв, на тому, що при правильному підході вирощування чаю - дуже прибуткова справа, а також розповів, що спробує скопіювати біологічний матеріал з чайної плантації на Закарпатті методом живцювання. Адже гріх дати загинути справі відомого академіка Чхаїдзе, яке у вигляді такої ось покинутій плантації дійшло до наших днів.

Експеримент Малигіна не досяг бажаного ефекту, адже активіст спробував проростити чай з живців прямо у себе на балконі, а левову частку біологічного матеріалу віддав знайомим в ботанічний сад.

Так ось, у знайомих пропало все, а у Малигіна таки прижилося кілька чайних пагонів. Тому експеримент, власне, має не кількісний, а якісний результат - він дозволяє експерту говорити про те, що закарпатський чай як рослина з виду камелій можна поширювати серед любителів екзотики. Методом живцювання.

Але варто також попрацювати і над тим, щоб спробувати створити з цього чаю так званий автентичний чай. Такий чай - для вузького кола поціновувачів, адже він буде досить дорогий, але саме "чайні" люди знають, що є дві складові дорогого напою - це історія і якість. Історія у мукачівського чаю є. А ось над якістю треба попрацювати.

Що і спробував зробити експериментальним способом київський фахівець із закарпатським чаєм. Максим Малигін разом з полтавським колегою Артуром Степановим вже двічі спробували приготувати чай з матеріалу мукачівської плантації.

Максим Малигін разом з полтавським колегою Артуром Степановим вже двічі спробували приготувати чай з матеріалу мукачівської плантації

Тому, щоб насолодитися автентичним чаєм, розкрити і відчути його смак, листя потрібно правильно зібрати, висушити і заферментіровать. Якщо ж просто зірвати і заварити, як багато хто думає - вийде лише несмачна трава.

ЕКСПЕРИМЕНТУВАТИ КРАЩЕ В ТРАВНІ

- Вперше ми приїхали на плантацію в травні. Зібрали верхні листочки-флеші (ідеальний варіант, коли їх три, тут не можна зібрати такі, тому що чайні кущі не дають якісних листя). У нас не було хороших умов для сушки і ферментації чаю, тому ми просто заявлено їх на сонці, потім підсушили на сковорідці. Ми спробували зробити зелений чай. Він не мав яскравих смакових якостей. До того ж взяли якусь частину отриманого продукту з собою - хотіли віддати на пробу знайомим експертам. До чайному москвичеві Денису Шумакову оброблені листя потрапили через місяць - на той час вони втратили якісні характеристики, які нам вдалося отримати тоді в Мукачево, - у завареного з них напою майже не було запаху і кольору.

До чайному москвичеві Денису Шумакову оброблені листя потрапили через місяць - на той час вони втратили якісні характеристики, які нам вдалося отримати тоді в Мукачево, - у завареного з них напою майже не було запаху і кольору

Проте Шумаков зазначив, що над українським чаєм із Закарпаття варто працювати далі - треба знайти спосіб, який буде розкривати його смак.

- Є технологія білого чаю, яка передбачає найменший вплив людини на листя чаю, її поважають поціновувачі. А мукачівський чай як екзотичний продукт гідний великої уваги, - зазначив Шумаков в своїй експертній оцінці нашого чаю. Для так званих чайних колекціонерів це просто знахідка. Також Шумаков зазначив для своїх колег, що їм доведеться довго працювати над тим, щоб знайти спосіб ферментації мукачівського чаю.

Отже, Малигін і Степанов приїхали на плантацію вдруге, в кінці липня. Спробували відпрацювати корейську технологію - з сушінням чайного листя на сковорідці. Але матеріал був набагато гірше травневого, до того ж його було мало. Тому експеримент не дав бажаних результатів.

Тому експеримент не дав бажаних результатів

- Зате туристи, які брали участь в цьому дійстві, отримали масу задоволення. Вони почули історію українського чаю, також спробували свої сили на деяких етапах виробництва напою - збір листя і скручування їх руками, - розповів Малигін. Експерт не приховує радості, що, інтегрувавшись в туристичну сферу, мукачівська плантація отримує друге життя. Уже зараз знаходяться люди, які, їдучи на Закарпатті, хочуть потрапити саме сюди. Тому нехай навіть з занедбаної плантації ніхто вже не буде збирати тонни чаю, як це було в 50-х роках, але вона хоча б не помре.

Тому нехай навіть з занедбаної плантації ніхто вже не буде збирати тонни чаю, як це було в 50-х роках, але вона хоча б не помре

РОБИМО ЕКСКЛЮЗИВНІ НАПОЇ, сири, ХЛІБ - ЧОМУ Б НЕ МАТИ І СВОГО ЧАЮ?

РОБИМО ЕКСКЛЮЗИВНІ НАПОЇ, сири, ХЛІБ - ЧОМУ Б НЕ МАТИ І СВОГО ЧАЮ

Примітно, що не тільки київські чайні експерти ламають голову, як врятувати унікальну мукачівську плантацію. Розвивати чайне справу в українських умовах взявся також мукачівець Юрій Клованич, власник агросадиби, розташованій акурат під горою, де висаджена плантація. Цього року Юрій і Галина Клованич заклали власний чайний сад.

- Ще недавно ця чайна плантація вважалася найбільш північній в Європі, і хоча сьогодні вона втратила такий статус, тому що вже є плантації в Шотландії і Північної Ірландії, але в межах материка, власне, вона і досі найпівнічніша чайна плантація. Однак треба визнати, що, на жаль, мукачівська плантація загинула, бо то, що там зараз їсти - не повноцінні кущі, а коренева поросль. Останні 10 років не плодоносить плантація, чай не дає насіння. Слухаючи все крики про те, що через бездіяльність нащадків втрачено унікальна робота предків, - ми взялися і спробували виростити цей карпатський чайний гібрид в умовах нашої садиби, - розповідає господар садиби Юрій.

Одна з цілей туристичного закладу Клованич - пропонувати гостям унікальні продукти, які більше ніде не знайдеш. Це напої, сири, живий хліб - чому б не пропонувати ще й чай?

Отже, пан Клованич з дружиною знайшли-таки на мукачівській плантації коробочку з двома насінням і прорости їх.

- Це чай грузинський, сорт №2, цікаво, що це один з найбільш морозостійких сортів. Всі новітні північні плантації беруть за основу ці сорти - краснодарські і кубанські - для своїх експериментів. Ми сподіваємося виростити з них той карпатський гібрид, який селекціоновані тут, на ловачка, зусиллями послідовників Чхаїдзе.

Разом з тим, Клованич ще замовили поштою насіння чаю з-за кордону, а саме, - з Грузії, Туреччини та навіть Америки. Висіяли близько 600 насіння. Матеріал досить дорогий, каже Клованич:

- 600 насіння турецького чаю (він зростає на сході Причорномор'я приблизно в таких умовах, як мукачівські) турок нам продав за 30 доларів, а ось всього 5 насіння грузинського №1 коштували 20 доларів. Насіння чаю з найвідомішого розплідника "Камелія форест" в Південній Кароліні в США коштували 5 доларів за 3 насіння, - розповідає Юрій.

Насіння чаю з найвідомішого розплідника Камелія форест в Південній Кароліні в США коштували 5 доларів за 3 насіння, - розповідає Юрій

ПРАЦЮЄМО, керуючись щоденник Чхаїдзе

Не всі зійшло, визнається власник агросадиби. У той же час відзначає, що "наші" пагони, тобто ті, що проросли із зібраних насіння на мукачівській плантації, відчувають себе краще: вони перші зійшли, дають кращий приріст. Одним словом, позначаються місцеві гени.

Питаю, чому не спробували перенести на свою садибу самі кущі - власне, просто викопати і пересадити, адже зараз є технології, згідно з якими пересаджують великі дерева, і вони відразу і ще довго плодоносять.

- Ми з дружиною перечитали багато літератури з вирощування чаю. Тому знаємо, що все чайні експерименти дають результат тільки при висіванні насіння. Щодо пересадки великих кущів, у нас є знайомі, які пробували перенести себе на дачу ці чайні кущі - вони у них пропадали в кінці кінців. Справа в тому, що коріння чаю досягає 15 метрів, ти його буде пошкоджено в будь-якому випадку, і кущ помре. У всіх знайомих, які висаджували на дачі мукачівські чаї, так і сталося, у деяких кущі пропадали через кілька років - але все одно не приживалися. Тому в усьому світі чаї висаджують насінням. Це єдиний правильний шлях.

Свої насіння Клованич стратифікована, потім висаджували з торф'яних горщиків в попередньо підготовлений грунт.

Свої насіння Клованич стратифікована, потім висаджували з торф'яних горщиків в попередньо підготовлений грунт

- Ми працюємо за прикладом і настановами Чхаїдзе - я скачав в мережі його працю, де він докладно і послідовно описує, як на ловачка вирощував чай. Крім того, нас консультував хороший друг сім'ї - Едуард Туріс, відомий на Закарпатті біолог і селекціонер, останній хранитель мукачівської плантації. До речі, саме він порадив нам, як закладати траншеї під чайні кущі.

У Чхаїдзе описано, що вони копали на 45-50 см углиб. Ми копали на метр, місцями, де дозволяла порода (бо копали ж в скелі!) - навіть на півтора метра. Заповнили траншеї лісовим грунтом, гноєм, торфом. Це все для того, щоб до зими чай максимально укорінився, так кущах буде легше перезимувати, коріння рятуються від морозів і намокання. У Чхаїдзе чай сходив в червні, наш зійшов на місяць раніше - тому в кінці травня ми вже висаджували свої кущі. Довелося захищати чай ще й від спеки. Дружина затінила їх від палючого сонця кропом. Чхаїдзе, як відомо, для цього використовував квасоля і кукурудзу.

Зараз чаї Клованич відчувають себе добре. Ростуть, зміцнюються корінням. Але, каже мукачівський експериментатор, все попереду - найважливішим завданням для цих рослин буде пережити першу зиму. Після цього можна говорити, як далі піде справа.

- Насправді з вирощуванням чаю все досить складно, - зізнається Клованич. - Інакше його б садили все.

Стратон: У МЕНЕ прижилася 200 ЧЕРЕНКОВ, СКОРО заклали плантацію

Стратон: У МЕНЕ прижилася 200 ЧЕРЕНКОВ, СКОРО заклали плантацію

Відомий ужгородський біолог і селекціонер Генріх Стратон (саме він вивів сорт українського ківі, який плодоносить в наших умовах і не вимерзає) теж зацікавився цією плантацією.

- Оскільки ця плантація - титанічна праця з унікальним результатом - по суті, селекціонери вивели нові сорти чаю, які акліматизувалися за цей час до наших умов, а також тому що останнім часом ця плантація перебуває в занепаді - їй, судячи з вигляду, залишилося кілька років, - мені захотілося зберегти цей біологічний вид, - розповідає пан Генріх про початок свого чайного експерименту.

Отже, півтора роки тому він відвідав мукачівську чайну плантацію і нарізав з кущів живців.

- Судячи з вигляду і формі листя, тут є з півдесятка сортів чаю, які селекціоновані за ці 60 років, - каже біолог. Так ось, він зрізав кілька сотень гілочок і спробував їх укоренити. Незважаючи на те, що це, на думку експертів, невластивий для чаю спосіб розмноження, тому що, як сказано вище, чай розмножують насінням, але живцювання теж дало результати.

- У мене прижилося близько 200 живців, - каже ужгородський селекціонер. - вкорінюється звичним способом, так само, як працюю з живцями ківі: в тепличних умовах, в умовах високої вологості. Саджанці мають по 5-10 см, хорошу кореневу систему, здоровий вигляд. Тому в експериментах з живцюванням чаю є сенс. Через тиждень планую висаджувати кущі на своїй плантації, де вирощую ківі, - вони будуть приживатися на постійному місці, а тоді вже буду формувати кущі. За 2-3 роки можна буде розповісти про перший урожай.

Генріх Стратон радіє, що вдалося зберегти біологічний матеріал, який колись акклиматизировали його колеги в умовах Закарпаття. Каже, було б дуже шкода, якби ця праця пропав. Тепер, каже Стратон, зусилля Чхаїдзе і його послідовників точно не будуть марними - навіть якщо мукачівська плантація фізично зникне. А нам варто радіти, що чай з української плантації отримав друге життя - завдяки активістам-селекціонерам з Мукачео і Ужгорода, які експериментують з ним в своїх умовах.

Тетяна Когутич, У жгород.

Фото: з групи Максима Малигіна в facebook.

РОБИМО ЕКСКЛЮЗИВНІ НАПОЇ, сири, ХЛІБ - ЧОМУ Б НЕ МАТИ І СВОГО ЧАЮ?
Це напої, сири, живий хліб - чому б не пропонувати ще й чай?