Нездатність опанувати письмовою мовою пов'язана, мабуть, з тим, що обидва ока повідомляють мозку рівноцінну за значимістю інформацію.
Очне дно лівого і правого очей; яскрава світла точка - місце виходу зорового нерва, темна точка трохи збоку - центральна ямка. (Фото: Roksi Freeman / Flickr.com .)
<
>
Дислексією називають специфічні психоневрологічні проблеми, пов'язані з письмовою мовою: людина ніяк не може освоїти читання і письмо, хоча в стані прекрасно засвоювати інформацію. Дислексія не так вже й рідкісна, від неї страждають від 5% до 10% людей, але хоча зараз вже багато відомо про те, які фактори, генетичні та негенетичні, їй супроводжують, конкретний фізіологічний механізм нейробіологи поки розуміють слабо.
До 50-х років вважалося, що дислексія - це зоровий дефект, однак з часом фахівці прийшли до висновку, що тут вся справа не стільки в очах, скільки в мозку, в мозкових інформаційних процесах, що мозок як-то не так обробляє зорову інформацію . Більш того, виникла гіпотеза, що причина дислексії - в порушеннях функціональної латералізації мозку. Як відомо, різні півкулі воліють виконувати різні когнітивні функції, жорсткого поділу праці між ними немає, але якісь речі переважно робить ліва півкуля, якісь - праве.
Якщо говорити про зір, то тут мозку весь час доводиться погоджувати дві картинки, які він отримує від обох очей. Ліве і праве зображення, нехай і не сильно, але все ж відрізняються один від одного, і щоб отримати зрозумілу загальну картину, мозок вибирає якийсь очей за основу. Виходить, що наші очі несиметричні в тому сенсі, що інформація від них володіє, так би мовити, різною вагою.
Гіпотеза щодо дислексії полягає в тому, що нездатність сприймати написаний текст виникає тому, що обидва ока у людини виявляються «інформаційно-симетричними», відповідно, в мозку ліве і праве півкуля однаково працюють з лівими і правими зображеннями. Однак перевірити, так воно чи не так, довгий час не вдавалося, тому що тут необхідно спочатку визначити домінантний очей, а досить надійних тестів для цього не було. Наприклад, в одному з тестів потрібно тримати на відстані витягнутої руки картку з діркою, і через дірку дивитися на якийсь об'єкт. Наближаючи картку на-віч, можна зрозуміти, яке око має перевагу - однак тут багато залежить від відстані до об'єкта за карткою і від кута зору.
Дослідники з Університету Ренна I запропонували тут інший, більш надійний метод, заснований на послеобраз. Так називають феномен зорового сприйняття, коли тривалого розглядання якогось об'єкта (наприклад, джерела яскравого світла), або після яскравого спалаху ми продовжуємо бачити слід зображення, навіть якщо об'єкт вже зник з поля зору - послеобраз як би фіксується в певному місці сітківки. В експерименті, описаному в Proceedings of the Royal Society B , Людина спочатку довго дивився на якийсь контрастний об'єкт, потім закривав очі, і бачив послеобраз - а потім закривав очі ще й руками, і послеобраз повільно згасав. Якщо потім прибирали обидві руки одночасно, не відкриваючи очей, послеобраз відновлювався, яким і був; якщо ж руки прибирали по черзі, то можна було помітити різницю: коли руку прибирали від домінантного ока, то відновлений послеобраз опинявся яскравіше.
Такий спосіб розрізнення очей, за словами авторів роботи, показував більш об'єктивні результати, і його вирішили випробувати на людях з дислексією. З тридцяти чоловік, які брали участь в дослідженні, у двадцяти семи послеобраз опинявся однаково яскравим що в лівому оці, що в правому. Іншими словами, причина дислексії дійсно може бути в тому, що мозок сприймає інформацію від обох очей як рівнозначну.
Більш того, симетричні очі відрізняються від несиметричних по деяких особливостях будови. У сітківці є невелика зона під назвою центральна ямка - з усіх шарів сітківки тут залишається тільки шар фоторецепторів-колбочок, причому з колб є тільки ті, які сприймають зелений і червоний кольори, синіх колбочок тут немає. Центральну ямку можна побачити самому - побачити в прямому сенсі слова: якщо довго вдивлятися в синій екран, то в кінці кінців в поле зору з'явиться темний гурток, який називається центроїдом Максвелла. Він з'являється від того, що зелені та червоні колбочки не можуть в цій точці сприйняти світлові хвилі - адже світло йде на синіх частотах.
Дослідники поставили такий досвід з тими, у кого очі симетричні, і з тими, у кого очі несиметричні, і виявилося, що у звичайних людей, у яких очі несиметричні, домінантний очей бачить темну ділянку більш круглим, а друге око - більш еліптичних за формою . Якщо ж обидва ока були «інформаційно-симетричні», то обидва вони бачили центроид Максвелла однаково круглим - тобто з великою часткою впевненості можна сказати, що центральна ямка у симетричних очей влаштована однаково.
Правда, як пише портал The Scientist поки неясно, чому таке рівноправність очей призводить саме до дислексії, причому тут особливості будови центральної ямки, і чи немає якихось додаткових чинників, які все це пов'язують воєдино. Однак, як вважають автори роботи, тест на домінантний очей можна було б вже зараз використовувати ля більш надійної діагностики дислексії, якщо в діагнозі виникають якісь сумніви.